Як працює підстановка секретів
Ви задаєте секрет один раз для робочого простору: назву, значення й хости, для яких він призначений, як у set_secret("anthropic", value=…, hosts=["api.anthropic.com"]). Пісочниця прив’язує його до змінної середовища, EnvVar(name="ANTHROPIC_API_KEY", secret="anthropic"). Усередині пісочниці змінна містить заглушку, що починається з phs_, і програми читають її так само, як читали б ключ.
Коли запит іде до одного з хостів секрету, проксі вихідного трафіку завершує його TLS за допомогою центру сертифікації цього сервера, якому пісочниця довіряє: Node, Python, curl і git налаштовано на нього. Проксі замінює заглушку значенням у кожному заголовку запиту, зокрема всередині облікових даних Authorization: Basic, тож працюють і Bearer-токени, і облікові дані Basic, і x-api-key. Потім він надсилає запит далі до хоста через TLS. Запит до будь-якого іншого хоста несе заглушку без змін, а вона більше ніде не є ключем.
Так агенти для коду в пісочниці входять, не тримаючи вашого ключа: прив’яжіть ANTHROPIC_API_KEY або OPENAI_API_KEY до секрету. Події вихідного трафіку пісочниці називають секрети, підставлені в запити до кожного хоста.
Де лежить значення
Панель зберігає значення, зашифроване AES-GCM, і жоден виклик його не повертає. Сервери тримають його лише в пам’яті, там, де в робочого простору є пісочниці. Воно ніколи не потрапляє в пісочницю, тож його немає в жодному її файлі чи процесі, і жоден шаблон чи копія пісочниці не може його перенести: вони переносять заглушку. Задайте нове значення, і пісочниці, що працюють, та їхні копії одразу використовують його. Хости секрету змінюються разом зі значенням, тим самим викликом, а секрет не можна видалити, поки існує пісочниця, що його прив’язує.
Хости секрету — це домени або *.domain, з необов’язковим портом, типово 443. Список дозволених адрес пісочниці має дозволяти кожне ім’я секрету, який вона прив’язує, і панель відхиляє налаштування, що цього не роблять. Типове значення, *, дозволяє їх усі.
import os
from pethost.sandboxes import EnvVar, Environment, SandboxSettings, Sandboxes
sandboxes = Sandboxes() # читає PETHOST_TOKEN
sandboxes.set_secret("anthropic", value=os.environ["ANTHROPIC_API_KEY"], hosts=["api.anthropic.com"])
variable = EnvVar(name="ANTHROPIC_API_KEY", secret="anthropic")
sandbox = sandboxes.create_sandbox(settings=SandboxSettings(environment=Environment(variables=[variable])))
print(sandboxes.run_command(sandbox.sandbox_id, command="echo $ANTHROPIC_API_KEY").stdout)
# phs_… : заглушка
models = (
"curl -s -o /dev/null -w '%{http_code}' https://api.anthropic.com/v1/models"
" -H \"x-api-key: $ANTHROPIC_API_KEY\" -H 'anthropic-version: 2023-06-01'"
)
print(sandboxes.run_command(sandbox.sandbox_id, command=models).stdout)
# 200: проксі надіслав справжній ключprintenv ANTHROPIC_API_KEY | pethost sandbox secret set anthropic --host api.anthropic.com # значення зі stdin
pethost sandbox new --name agent --env ANTHROPIC_API_KEY=secret:anthropic
pethost sandbox run agent -- 'echo $ANTHROPIC_API_KEY' # phs_…Що це покриває, а що ні
- Лише заголовки запитів. Ключ, який API приймає в тілі запиту чи в URL, поки не підставляється.
- HTTPS через довіру пісочниці. Між пісочницею й проксі хост секрету говорить по HTTP/1.1, тож клієнт, що пропонує лише HTTP/2, не пройде рукостискання. Програму з власним сховищем сертифікатів треба налаштувати на системне.
- До 100 секретів на робочий простір, кожен із назвою з a-z, 0-9 і дефісів.
- Для пісочниці ключ однаково працює. Програма в ній звертається до хостів секрету з вашим ключем, і в цьому весь сенс. Вона не може прочитати ключ чи надіслати його на інший хост.
Посібник із секретів і вихідного трафіку описує кожне правило.
Порівняння з іншими
21 листопада 2026 року проксі облікових даних ШІ в boat.dev коштував 1 $ за кожен день, коли він увімкнений, плюс 1 $ за 1 000 запитів. E2B підставляв секрети своїм проксі вихідного трафіку, а Outbound Policy у Modal, що робить те саме для HTTPS-запитів, була в беті. Секрети Pethost нічого не коштують, у кожному тарифі й у пробному періоді.